Пастка для студентів

Мене мама ніколи не змушувала робити уроки й ніколи їх не перевіряла. Барометр відповідальності був високим із самого дитинства — я такою народилася. Але мого Богданчика вона муштрувала як слід, і зроблені уроки були звершенням дня, до якого прагнули всі члени родини щодня, бо саме цей факт якимось чином давав бабусі впевненість, що онук отримає потрібну оцінку вже зараз і закінчить школу на висоті. Ще треба було уважно слухати вчителів у класі й виконувати їхні інструкції.

Батьки моїх студентів думають так само. Ось віддали дитину до приватної бордингової школи, хвилюючись, звісно, після медицини й їжі, хто ж буде перевіряти уроки щодня — і заспокоїлись, отримавши відповідь, що так, щодня є спеціальний час для домашки під наглядом хаусперента й тьютора.

— Хмм… Марина, тільки 1 година на уроки? А як він усе встигне?— Аааа… так не задають «на завтра» і багато. Ну, це добре.

А потім обов’язкова програма:

— Ну от ваше хвалене навчання — не вчаться зовсім, канікул мільйон…

А потім приходять перші звіти в середині жовтня і з’ясовується:

— Тааак, пишуть, що домашнє завдання робив і здавав вчасно, на уроках — за дисципліною зауважень немає, значить слухався. А чому 4 із 9-ти, га?

І студент, і батьки потрапляють у пастку британської освітньої системи. Її не вигадували спеціально для нас підступні британці, просто саме міжнародні студенти — ідеальні жертви.

Наші діти починають навчання за кордоном у 15–16 років, і до того моменту в них уже сформовані звички до навчання зовсім іншими школами й системами, де присутність на уроці та якісне виконання домашки становили 80% академічного успіху.

І саме тут британська система освіти ставить підніжку, бо, виконуючи все «від паркану і до обіду», наші діти отримують у кращому разі мінімально позитивну оцінку.

Студенти обурюються, апелюючи до звіту:

— Мам, подивись, там же все добре написано — уроки робив, не прогулював. Я не знаю, чому 4! Учитель до мене упереджено ставиться.

Батьки також по сценарію:

— Марино, вчителя треба міняти: погано пояснює/незрозуміло розповідає/не допомагає і т.д.

Що треба робити:

після кожного уроку консолідувати почуте від учителя, передивлятися конспект/записи — що було нового, що точно зрозумів, а що не дуже; те, що не дуже — знайти самостійно в інтернеті або піти до вчителя з питаннями

після кожного уроку виписувати незнайомі слова, запланувати їх використання в майбутньому: на уроці, у домашньому завданні, на додаткових заняттях, у розмові з учителем

звертатися до вчителя з питаннями до, під час і після уроку, під час обіду, в коридорі; будувати з ним стосунки як із людиною, з якою у вас є завжди спільна тема для розмови — предмет; саме тут практикувати свою англійську лексику з цього предмету — учитель це найкращий ресурс!

обов’язково ходити на додаткові заняття з предметів; ці заняття не є обов’язковими з точки зору школи, і наші діти — якщо не змушують і не відмічають, то камон! Це робота батьків переконати у зворотному; це ще одна можливість практикувати академічну англійську

використовувати вільний час від активностей кожного дня, у вихідні — для самостійного навчання; якщо все перероблено — читати/дивитися/слухати по предметах англійською, розширюючи словниковий запас; прослухавши 10-хвилинний подкаст — слів набереться на годину роботи

робити past papers з предметів

просити у вчителя додаткові ресурси для навчання й штудіювати їх у вільний час; саме цим ви покажете свою зацікавленість у предметі — а це найкращий комплімент учителю + відкриє нові теми для розмови з ним у майбутньому

Батьки починають усе це розуміти до кінця першого триместру — ну, от зараз десь.

ХОЧА

усе вищенаведене я розповідаю на нашій першій зустрічі — батьки + студент — У СЕРПНІ ПЕРЕД НАВЧАЛЬНИМ РОКОМ, щоб уникнути цієї пастки для їхніх дітей.

У цю пастку потрапляє 99%.

Британська система вчить студентів вчитися самостійно з наймолодших класів — вона готує дітей до дорослого життя. Міжнародні студенти відчувають це особливо, коли потрапляють у школу на Sixth Form, два останні роки, де протягом навчального/«класного» дня з’являються вільні періоди по 40 хвилин, коли студент має вибір: піти до кафе зависати з друзями чи піти до бібліотеки і попрацювати самостійно. Як гадаєте, що частіше обирають діти?

Самостійна робота — це невід’ємна частина навчання в Британії. Чим старший студент, тим більше її буде, а 10 і 11 класи, з яких і починає більшість студентів, це вже старша школа.

Було б ще півбіди, якби академічна англійська міжнародних студентів була на високому рівні — але ж ні. І думати, що ти вчитимешся «від паркану і до обіду» і отримаєш такий самий результат, як у старій школі — приречено на провал. Тому ми й бачимо в звітах — 1 і 3 з 9-ти, або D, E і навіть U.