Що таке LAMDA?

LAMDA розшифровується як London Academy of Music and Dramatic Art. Вона була заснована у 1861 році і є найстарішою спеціалізованою театральною школою Британії. Але в бордингових школах LAMDA – це не театральна школа, а екзаменаційна система з мовлення, комунікації та перформансу. Щороку ці іспити складають понад сто тисяч людей у всьому світі. У більшості британських приватних шкіл LAMDA є як позакласна активність, часто прямо в розкладі – тридцятихвилинний урок раз на тиждень.

Іспити поділяються на два основні напрями: Performance і Communication. У першому – акторські сцени, монологи, діалоги, робота з персонажем. У другому – публічний виступ, читання віршів і прози, Speaking in Public. Рівні йдуть від вступних до Grade 8, і починати можна з найпростішого. Жодних вимог до попереднього досвіду немає.

Тепер до того, що важливо батькам.

Коли я говорю батькам моїх студентів про LAMDA, перша реакція приблизно така: ну це ж необов’язково, у нас і так багато всього: математика, англійська, біологія, revision. Навіщо ще й сцена?

Ось навіщо.

У більшості міжнародних студентів академічна англійська – слабке місце навіть при IELTS 6.5. Вони знають слова, можуть читати текст, але говорити зв’язно, тримати аудиторію, будувати живе мовлення – це зовсім інше. LAMDA вирішує саме цю проблему через практику, а не через підручник. Дитина вчиться говорити, тому що їй треба вийти і сказати – перед живою людиною, у визначений час, із конкретним завданням. Немає нічого ефективнішого.

Друге. У приватній бординговій школі вміння триматися на публіці – це не опція, це частина репутації. Збори будинків, презентації, дебати, виступи на chapel – усе це відбувається постійно. Студента, який уміє говорити впевнено, учителі, хаусперент, однолітки сприймають інакше. Це впливає на все, включно з тим, наскільки охоче йому довіряють і які можливості пропонують.

Третє, і це я говорю як людина, яка бачила сотні підлітків у різних школах: діти, які пройшли через LAMDA, по-іншому тримаються на співбесідах, на зустрічах із тьютором, у розмові зі мною. Є щось у тому, як вони дивляться, як починають і закінчують думку. Це не впевненість у собі як риса характеру, це навичка. Навички виробляються через повторення, і LAMDA – один із небагатьох форматів, де це повторення відбувається регулярно і зі зворотним зв’язком.

Починаючи з Grade 6 і вище, кваліфікації LAMDA входять до системи UCAS Tariff і дають реальні бали при вступі до британських університетів. Grade 8 дає до 30 балів – майже як окремий A Level. Це не лише для тих, хто хоче стати актором, а й для студентів, які подаються до університету і хочуть, щоб портфоліо було вагомішим. Детальніше про LAMDA можете прочитати за цим посиланням Limepalm Productions.

Хочу окремо сказати про дітей, які мовчать. Є такі студенти – розумні, читають, розуміють, але на уроці тихі, у розмові відповідають односкладово, у будь-якій публічній ситуації ціпеніють. Батьки іноді кажуть: він просто інтроверт, не треба його чіпати. Я розумію, але не погоджуюся з висновком.

У британській системі мовчати – дорого коштує. Оцінка з предметів залежить від уміння формулювати, аргументувати, пояснювати. Учитель економіки чи історії на Sixth Form очікує, що студент братиме участь у дискусії, а не лише правильно писатиме тести. Виступ, презентація, запитання до лектора – усе це частина того, як тебе оцінюють, часто неформально, але постійно.

LAMDA для таких дітей – це місце, де говорити обов’язково, але безпечно. Немає класу з тридцяти людей, немає оцінки за відповідь біля дошки, немає порівняння із сусідом. Є завдання, є текст, є екзаменатор. Це не так тисне і дає можливість спробувати.

Я бачила дівчинку, яка перші два місяці в школі майже не говорила на уроках. Наприкінці року вона стояла перед залом і розповідала про свого персонажа – чітко, без папірця, з паузами у потрібних місцях. Це не тому, що вона раптом стала іншою людиною, просто її навчили, як це робиться, і дали достатньо практики, щоб вона перестала цього боятися.

LAMDA пропонує іспити в кількох форматах: Acting соло, дует, група, Devising Drama, Verse & Prose, Reading for Performance, Speaking in Public, Shakespeare, Musical Theatre. Вибір залежить від віку, мети і того, що дитині цікавіше. Необов’язково любити театр – Speaking in Public підійде тому, хто хоче навчитися говорити структуровано й упевнено, без жодного акторського завдання.

Буває, батьки дізнаються про LAMDA вже після того, як дитина кілька місяців ходила на заняття в школі, і дивуються: а ми й не знали, що вона цим займається. Школи не завжди детально пояснюють батькам, що стоїть за цим рядком у розкладі.

Якщо ваш студент навчається у британській бординговій школі і в нього є LAMDA в розкладі або як опція – запитайте, що саме він робить, на якому рівні і коли наступний іспит. Це не зайва активність у перевантаженому графіку, а одне з небагатьох місць, де відпрацьовуються навички, які потім буде видно всюди.

Як опікун я вирішила приїхати і на власні очі побачити, як проходить репетиція до іспиту з LAMDA одного зі своїх студентів. Це підготовча школа, і всі діти віком від 9 до 13 років. Записала кілька промов, щоб у вас склалося уявлення, що ж це таке.

Фрагмент 1. Промова про музику

Добрий вечір.

У моїй родині музика завжди була поруч, і вона має для мене особливе значення. Я граю на піаніно, віолончелі, органі – як моя мама і її мама до неї. Для нас музика – це не просто ноти на сторінці. Це спосіб життя.

На мою думку, музика – це вираження душі. Я вперше почала займатися музикою в церкві і все дитинство співала в хорі. Досі пам’ятаю багато пісень, які виконувала.

Музика дуже важлива в церкві: вона виражає віру, радість і відданість. Особливо сильною я вважаю госпел-музику. У ній є енергія, щастя, сильні емоції і сміливість. Її мелодії надихають і торкаються серця.

Музика вміє підтримувати, надихати, мотивувати і навіть змушувати людину сумувати або замислюватися. Вона може змінювати настрій.

Наприклад, у спортзалі музика допомагає тренуватися, під час навчання – концентруватися, у фільмах – сильніше відчувати емоції, а на концертах – об’єднувати людей через живий виступ.

Життя без музики було б занадто тихим. У ньому було б менше радості, менше свят, менше зв’язку між людьми.

Те, що я вчуся грати на різних інструментах, – велика перевага. Я можу досліджувати різні жанри: від класики до госпелу і сучасної музики. Через музику я можу ділитися моментами, відчувати себе частиною чогось більшого.

На завершення хочу сказати: музика допомагає виражати емоції і думки, які важко передати словами. Вона дала мені багато можливостей, зміцнила мій зв’язок із родиною та вірою і зробила мене тією людиною, якою я є сьогодні.

Фрагмент 2. Сцена зі “Stowaways” Jacqueline Wilson

Це сцена з твору “Stowaways”. Студентка грає Емму.Це сцена з твору “Stowaways”. Студентка грає Емму.

— Яке дивовижне місце. Тут так темно, майже як у соборі. Якщо я завмру, то майже відчуваю хвилі. Здається, ми вже в морі. Америко, ми йдемо!

Тепер уже пізно. Навіть якщо мене знайдуть, вони не зможуть відправити мене назад. Я зможу відпрацювати свій проїзд.

Що це було? Тут хтось є. Я не одна. Хто там? Що мені робити?

— Ох, у мене звело ногу, було дуже боляче. І взагалі тут досить страшно, коли кришка закрита, схоже на труну.

Бідний фокусник. Коли він прийде виступати, то виявить, що половини його костюмів більше немає у скрині. Мені довелося їх викинути – інакше мені самій не вистачило б місця.

— До речі, привіт. Я знаю, що ти тут, не бійся, можеш показатися.

То ти теж безквиткова пасажирка? Я Лілі.

— Емма. Емма Браун.

— Я збираюся почати нове життя в Америці.

— Як і я.

Корабель приголомшливий: такий красивий, модний, величезний, кажуть, він не може потонути. Тут так багато палуб. Як думаєш, ми впораємося?

— Доведеться красти їжу, але тепер нас двоє, отже, буде легше. Один може стояти на сторожі або відволікати людей, поки інший шукатиме їжу. Тут напевно залишається багато їжі. Багаті люди часто залишають їжу на підносах біля кают першого класу.

— Ти мало подорожувала, правда?

— Ні. Я жила в маленькому селі з батьком. Він був вікарієм, мама померла, коли я народилася. Батько був доброю і м’якою людиною, завжди піклувався про інших. Одного разу він захворів на грип, коли відвідував хворого парафіянина, і наступного дня помер.

— І ти втекла?

— Ні. Мене взяла до себе тітка, мамина сестра. Вона була холодною і байдужою. А мій кузен Артур поводився зі мною як зі служницею: «принеси це», «зроби те», «підмети».

Потім я побачила оголошення про корабель. Я акторка і зможу стати знаменитою в Нью-Йорку.

— Акторка? Ти виступала на сцені? Але як це можливо? Ти ж мого віку, ти ще дитина.

— Акторка, танцівниця, співачка, я вмію все. Моя мама теж виступала, а Натан, її друг, сказав, що одного дня я зможу стати такою ж, як вона.

Цікаво, яким буде Нью-Йорк. Натан казав, що народився там, що вулиці там ніби вимощені золотом, і будь-яка людина може досягти успіху.

— За наше майбутнє.

— За Америку.

— За цей корабель. За “Титанік”.

Фрагмент 3. Промова про подорож на Vancouver Island, Canada

Добрий вечір. Мене звати Хаббі, і сьогодні я розповім про моє найулюбленіше місце з подорожі з родиною – острів Ванкувер у Канаді.

Ми подорожували всією родиною, відвідали багато різних місць, і, звичайно, це було трохи хаотично. Але один із лоджів став нашою останньою зупинкою перед поверненням додому. Це було ідеальне місце, щоб завершити нашу подорож.

Найбільше мене вразили тварини. Ми бачили ведмедів, вовків, косаток, гризлі і морських видр. Але моїм улюбленим моментом стала зустріч із китом.

Ми були на човні і вже майже втратили надію побачити кита, і раптом він з’явився зовсім поруч. Ми бачили, як він рухається крізь воду. Поруч проходив величезний круїзний корабель, а за ним у хвилях грав кит. Потім ми відвернулися всього на мить – і раптом кит вистрибнув із води. Це захопило нас усіх. Побачити таку величезну тварину над поверхнею океану – неймовірне відчуття.

Ще мене вразили люди. Ми зустріли дуже добрих і гостинних людей, яких, думаю, будемо пам’ятати все життя. Коли ми приїхали, нас зустрічали з усмішками і розповідали нам про свою культуру та природу острова.

Щовечора працівники проводили презентації про тварин і місця навколо нас. А рівно о п’ятій годині вечора ми всі йшли купатися в холодній воді – приблизно мінус п’ять градусів. Це було справжнє випробування.

На завершення хочу сказати: іноді страшно пробувати нове, але саме вихід із зони комфорту дає найсильніші враження. Навіть якщо спочатку ти хвилюєшся, такий досвід може стати спогадом на все життя.

Текст виступу нашого студента 8 класу, 13 років, який активно бере участь у LAMDA:

“Я буду говорити про те, чому Польща – хороша країна і чому вона мені так сильно подобається.

Перш за все, це її економіка та освіта. Перший аргумент, який я хочу навести, полягає в тому, що рівень безробіття становить 5,6%, і це один із найнижчих показників у Європі. З 2004 року Польща значно випереджає середній показник ВВП по Європейському Союзу. Кількість людей у Польщі з вищою освітою збільшилася з 40% до понад 44% за останні 3 роки.

ВВП Польщі на душу населення, тобто те, скільки в середньому припадає на кожну людину в Польщі, швидко наближається до рівня Великої Британії і вже досяг 85% від рівня Великої Британії. Деякі регіони Польщі вже показують вищий рівень добробуту, ніж більшість регіонів Великої Британії. Нижня Сілезія, яка є одним із найбагатших регіонів Польщі, вже обігнала Великий Манчестер. Прогнози показують, що Польща може обігнати Велику Британію за ВВП на душу населення до 2030 року.

Ще один аргумент, який я наводжу на користь того, чому Польща – чудова країна і чому вона мені подобається, це їжа та напої в Польщі. Польща – це країна дуже універсальної страви, яка називається пироги. Це вареники, які можна начиняти практично будь-якими або одразу кількома інгредієнтами. Їх можна варити, смажити і готувати іншими способами, тобто фактично як завгодно. На мою думку, це справді чудова їжа, мабуть, найкраща з того, що я можу їсти.

Польща також дуже зручна країна. Там є мережа магазинів під назвою Żabka. Це магазин біля дому, де продаються хот-доги, і багато поляків люблять те, що Żabka є буквально всюди, а їжа і напої, які там пропонують, дуже хорошої якості для магазину біля дому.

Ще один пункт стосується культури, географії та життя. Польща насправді розташована в центрі Європи. Вона має чудове сполучення з такими місцями, як Відень, Прага, Копенгаген, Берлін або Стокгольм, якщо добиратися морем, і з багатьма іншими місцями. Тому Польща має дуже хороший зв’язок із багатьма популярними регіонами Європи.

Також Польща є місцем зустрічі східної та західної культур, і це теж одна з причин, чому вона мені подобається. На мою думку, вона дуже різноманітна. У ній багато різних регіонів, і кожен пропонує різну їжу, культуру та багато інших особливостей Польщі і звичайного життя.

Також у Польщі спільноти дуже живі у повсякденному житті. Діти все ще грають на вулиці, а не просто сидять увесь день і грають у відеоігри. Люди часто спілкуються набагато більше, ніж в інших західних країнах, де люди зазвичай більше сидять у телефоні або за ноутбуком. У Польщі набагато більше живої взаємодії між людьми.

І я думаю, що в Польщі є душа, якої немає в багатьох західних країнах.

Дякую, що слухали, і я сподіваюся, що сьогодні ви дізналися щось нове про Польщу.”